Т. Г. Шевченко
Традиційна зустріч біля пам'ятника Т.Г. Шевченка зібрала працівників культури, читали вірші Кобзаря та переглянули картини Шевченка-художника. Шануймо слово українське і долучаємося до заходів міста. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!.. Знать, од Бога І голос той, і ті слова Ідуть меж люди! . . . . . . . . . . . Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду... Із туману, Як кажуть, стала виглядать Червонолицая Діана... А я вже думав спать лягать Та й став, щоб трохи подивиться На круглолицю молодицю, Чи теє... дівчину!.. Матрос, Таки земляк наш з Островної, * На вахті стоя, Журився сам собі чогось, Та й заспівав, — звичайне, тихо, Щоб капітан не чув, бо злиха Якийсь лихий, хоч і земляк. Співа матрос, як той козак. Що в наймах виріс сиротою, Іде служити в москалі!.. Давно, давно колись Я чув, як, стоя під вербою, Тихенько дівчина співала, І жаль ме...