Бібліотека - філія №5 Черкаська міська ЦБС

  Ніна Фіалко   – відома українська письменниця. Народилася у с. Косенівка Черкаської області. Спеціальність техніка-технолога здобула у Кам’янець-Подільському технікумі харчової промисловості. Літературною діяльністю Ніна Іванівна почала займатися після виходу на заслужений відпочинок. Спочатку видавці не наважувалися вкладати гроші у «розкрутку пенсіонерки». Лише після того, як жінка власним коштом надрукувала перші три романи, видавництво «НК – Богдан» запропонувало їй співпрацю. Наразі Ніна Фіалко є автором 10 романів, 5 збірок повістей і оповідань, та 1 літературно-історичного альманаху про рідне село. У кожного автора в житті траплялись різні цікаві події, які могли вплинути на його творчість. До того ж у кожного з них в особистій колекції є збірки віршів, великі або маленькі твори, знамениті та не дуже. А тому перед тим, як почати читати книжки, варто дізнатися біографію або автобіографію письменника, побачити його фотографії. Ці книги є в нашій бібліотеці обов'язково приход

  Яскрава і затишна, романтична і журлива, щедра і мінлива. Осінь. Невичерпне джерело поетичного натхнення. Певне, у доробку кожного поета знайдеться хоч один вірш про цю неповторну пору. Сьогодні у поетичній добірці – вірші з присмаком яблук, різнобарв’ям айстр та жоржин, ошатністю дерев, шурхотом опалого листя та стукотом дощу. Ділюся з вами улюбленими віршами від майстрів слова. Хай осінь буде натхненною! Осінній вогонь В повітрі павутиння прозоро зависа, Летить тонке, задумливо і легко. А осені вогонь горить і не згаса І відліта кудись, немов лелека. Легенько обліта кульбабкою земля, І золоті дими струмують від оселі. А листя кружеля, а листя кружеля, Неначе малюки на каруселі. Летить кудись печаль, зника в густій імлі, Крилом змахнувши легко на прощання. І ніг моїх уже не втримати землі, Бо, може, це моя печаль остання. (Надія Кир’ян) Осінь — у барвистому намисті. Як циганка — з бубоном в руці. Поцілунок — чистий і вогнистий на моїй зоставила щоці. Не забуду: вчора в бубон била, т

Коли  як не восени пити запашну каву і шоколад? А до них неодмінно підійдуть теплі історії від молодої української письменниці. Це історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів. Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятка, на дні яких і збереглися ці історії. Чи мо