Виставка - портрет : " Олександр Довженко, український письменник, кінорежисер, художник-графік, фундатор національного та класик світового кінематографа"

                               «Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця,

                                                                                 мислителя і поета – Олександра Довженка.» 

                                                                                                                                Чарлі  Чаплін 

Народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян. Навчався у місцевій початковій та вищій школах. У 1911р. вступив до Глухівського вчительського інституту. Після закінчення інституту у 1914р. учителював у Житомирі, Києві. У 1917р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет. Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За цу у 1919р. засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували. У 1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодо виключений. У 1921р. направили за кордон на дипломатичну службу(Варшава, Париж, Лондон). У 1922-1923рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині. По поверненні в Україну, влітку 1923 року, оселяється у Харкові. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ. Згодом через ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив. З 1925 року р. стажист по агітфільму «Червона Армія». Від’їжджає до Одеси закінчувати фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання». Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі. У 1930р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою. У 1933р. переїздить до Москви, а потім на Далекий Схід. У 1935р. нагороджують орденом Леніна. На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну, як кореспондент газети «Красная армия». У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив. До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».

25 листопада 1956р. помер у Москві.

Могила Довженко на Новодівичому кладовищі Москви.

Фільмографія:

Режисер

• 1926 — Ягідка кохання
• 1926 — Вася реформатор
• 1927 — Сумка дипкур’єра
• 1928 — Звенигора
• 1928 — Арсенал
• 1930 — Земля
• 1932 — Іван
• 1935 — Аероград
• 1939 — Щорс
• 1948 — Мічурін
• 1951 — Прощавай, Америко!

Сценарист

• 1939 — Буковина, земля Українська
• 1940 — Звільнення
• 1943 — Битва за нашу Радянську Україну
• 1945 — Країна рідна
• 1945 — Перемога на Правобережній Україні
• 1959 — Поема про море (фільм не закінчений автором)
• 1960 — Повість полум’яних літ (поставлений Ю.Солнцевой)
• 1965 — Зачарована Десна (поставлений Ю.Солнцевой)

Премії та призи

• 1941 — Сталінська премія I ступеня, фільм «Щорс».
• 1959 — Ленінська премія за літературний сценарій «Поема про море» (посмертно).
• 1934 — Приз МКФ у Венеції, фільм «Іван».
• 1949 — Сталінська премія II ступеня, фільм «Мічурін».

1941 — Сталінська премія I ступеня, фільм «Щорс». 1959 — Ленінська премія за літературний сценарій «Поема про море» (посмертно). 1934 — Приз МКФ у Венеції, фільм «Іван». 1949 — Сталінська премія II ступеня, фільм «Мічурін».

Літературні твори

• «Воля до життя»
• «Зачарована Десна» (кіноповість)
• «Земля» (сценарій втрачено, спогади про сценарій і фільм)
• «Мати»
• «Ніч перед боєм»
• «Повість полум'яних літ»
• «Нащадки запорожців» (драматична поема)
• «Україна в огні» (кіноповість)
• «Поема про море» (кіноповість)
• «Антарктида» (кіноповість)
• «Життя в цвіту» (п'єса)
• щоденник 1941-56
• 
  

Книги,які є в наявності в бібліотеці.Приємного читання!