Книг для душі та роздумів восени. Осінь − не привід сумувати, а час зануриться в роздуми.

 Джейн Остін «Гордість і упередження»

Будь-яку книжкову добірку слід починати зі старої доброї класики. Цей роман належить до найкращих зразків англійської і світової літератури, тому залишається актуальним і сьогодні.

«Гордість і упередження» відтворює Англію на межі XVIII-XIX століть. У центрі сюжету бідна родина Беннетів, де народжувались лише дочки. Усіх п’ятьох дівчат треба видати заміж, але ж сім’я не має приданого для жодної з них. Треба сказати, що така тема не нова для світу літератури, але під пером Джейн Остін заясніли її нові відтінки. Крім того, нікого не залишить байдужим колоритний англійський гумор.

Аньєс Мартен-Люган «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву»

Бестселер французької авторки, який не залишає байдужих. Аньєс Мартен-Люган пише про жінку, що втратила все – після загибелі чоловіка та дитини вона має вчитися жити заново. У чому сенс життя? Для чого тепер прокидатися щоранку? І чи взагалі можливо полюбити знову? – на такі ключові питання і шукає відповіді головна героїня роману.

Права на екранізацію книги вже придбані, отож невдовзі популярний роман може стати не менш популярним фільмом.

Ліна Костенко «Триста поезій»

---

Кожен рядок з поезій Ліни Костенко давно став цитатою. Осінь – чудова нагода для того, аби перечитати вірші живого класика української літератури. До того ж, тексти Ліни Костенко настільки образні, що щоразу відкривають себе по-новому.
«Триста поезій» – це збірка, що складається з найбільш знакових поезій Ліни Костенко, найповніше вибране авторки за часів Незалежності України.

Надійка Гербіш "Теплі історії до кави"

У цій книжці зібрані історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.

Герої цих історій – прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави – хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятки, на дні яких і збереглися ці історії.

Стівен Кінг «Історія Лізі»

Лізі все життя була у тіні свого чоловіка-письменника. І її це, у принципі, влаштовувало: вона мала найголовніше — кохану людину поруч.Але Лізі переживає смерть чоловіка, вчиться жити без нього і при цьому згадує його життя. Жінці доводиться стикатися з минулим Скота, його скелетами у шафі. І вони куди страшніші, ніж можна було уявити. Найгірше те, що ці скелети — не плод фантазії, вони реальні і загрожують життю Лізі.

Решат Нурі Ґюнтекін "Листопал"

Алі Риза-бей був упевнений, що щастя не у багатстві, а у великій дружній родині. Та одного разу він постав перед вибором: залишитися чесним і гордо піти з посади або промовчати й далі, як і раніше, працювати з усвідомленням того, що покриваєш якісь темні справи. Будучи людиною принциповою, Алі Риза-бей покинув роботу і пішов на пенсію, сподіваючись на підтримку і розуміння близьких. Та він ніколи й гадки не мав, що доживе до тих днів, коли власні діти докорятимуть йому за чесність і порядність. Однак усе в його родині перемінилося: милі бесіди затишними вечорами перетворилися на міжусобні війни, рідні люди стали чужими, а сам Алі Риза-бей опинився у цілковитій ізоляції і на схилі віку раптом зрозумів, що життя схоже на неминучий листопад, за яким іде холодна зима...