Корифеї українського гумору.

 

"Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні"...
                                                                       Олесь Гончар

Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко)
(13.11.1889 - 28.11.1956)

 Остап Вишня – гуморист і сатирик для мільйонів читачів. Він зміг у мудрих і працьовитих, дотепних і кмітливих, щирих і безпосередніх героях своїх творів втілити риси характеру українського народу, передати його ментальність. Тому багатьох струн людської душі торкало і торкає вишнівське мудре, щире, дотепне слово.

ТВОРИ

• Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може, 1919)
• Чухраїнці (1926)
• Моя автобіографія (1927)[8]
• Зенітка(1944)
• Вишня О. Зенітка ; Вишневі усмішки / Остап Вишня. — Київ: Радян. письменник, 1947. — 116 с.
• Бекас (1945)
• Як варити і їсти суп із дикої качки (1945)
• Вальдшнеп (1945)
• Ведмідь (1945)
• Лисиця (1945)
• Вовк (1945)
• Заєць (1945)
• Ленінград і ленінградці (1945)
• Дика гуска (1946)
• Дика коза (1946)
• Перепілка (1946)
• Лось (1946)
• Дикий кабан, або вепр (1946)
• Дрохва (1946)
• Екіпіровка мисливця (1947)
• Дилда (1948)
• З крякухою на озері (1948)
• У ніч під Новий Рік (1950)
• Короп (1951)
• Лебідь (1951)
• Фазани (1952)
• Сом (1953)
• Отак і пишу (1954)
• Перший диктант (1955)
• Щука (1956)
• «Мисливські усмішки» (збірка, 1956)
• Вишня О. Як із Харкова зробити Берлін / Остап Вишня. — Харків: Книгоспілка, 1930. — 43 с.
• Вишня О. Головполітосвіта та інші оповідання / Остап Вишня: Держвидав України, 1929. — 23 с.
• Вишня О. Весна-красна ; Вишневі усмішки / Остап Вишня. — Київ : Вид-во ЦК КП (б)У ”Рад. Україна”, 1949. — 191 с.

• Вишня О. Вишневі усмішки кримські / Остап Вишня. — Харків : Держ. вид-во України, 1925. — 144 с.

Екранізації творів

«Зенітка» (1967, мультфільм, за мотивами твору Остапа Вишні)

«Парасолька на полюванні» (1973, мультфільм, за мотивами оповідань Остапа Вишні «Мисливські усмішки»)

«Ні пуху, ні пера» (1973, фільм, реж. В. Іванов, за мотивами мисливських оповідань Остапа Вішні)

Павло Прокопович Глазовий
(30.08.1922 - 29.10.2004)

 Бібліографія

Друкується з 1940 року.

• Перша збірка сатири та гумору “Великі цяці” вийшла у світ 1956 р.
• Окремими виданнями вийшли: поема “Слався, Вітчизно моя!” (1958)
• Карикатури з натури.-К.: Молодь, 1963.-142 с.
• Коротко і ясно.-К.:Рад. письменник, 1965.-126 с.
• Щоб вам весело було.-К.: Мистецтво, 1967.-125 с.
• Мініатюри та гуморески.-К.:Рад. письменник, 1968.-79 с.
• Куміада.-К.:Мистецтво,1969.-31 с. (жартівлива поема)
• Усмішки.- К.: Рад. письменник, 1971.- 95 с.
• Смійтесь, друзі, на здоров`я.-К.: Мистецтво, 1973.-64 с.
• Вибране.-К.:Дніпро, 1974.-144 с.
• Байки та усмішки.- К.: Рад. письменник, 1975.-111с.
• Весела розмова: Гумор та сатира.-К.: Молодь, 1979.-111с.
• Хай вам буде весело!.-К.: Рад. письменник, 1981.-69 с.
• Сміхологія (1982),
• Сміхологія.- 2-ге вид., допов.-К.: Дніпро, 1989.-575 с.
• Вибрані усмішки Павла Глазового.-К.:Вид-во УСГА,1992.-140 с.
• Усмішки.-Д.:Пороги,1992.-48 с.
• Нові усмішки.- К.: Вид-во журн. ”ВУС”, 1995.-64 с.
• Веселий світ і Чорна книга.-К.: Рада,1996.-311 с.
• Сміхослов.- К.: Газ. ”Веч. Київ”, 1997.- 300 с.
• Сміхологія: Вибране. - К. : Діокор, 2003. - 526с.
• Архетипи: Гумор. Сатира. — К. : МАУП, 2003. — 234с.
• Сміхологія, видання третє доповнене - К. : Фенікс, 2007. - 400с.
• Сміхологія, видання четверте - Надвірна: СПД Поліщук, 2007. - 384с.
• Байкографія, видання третє - К. : ФОП Стебеляк, 2008. - 492с.
• Куміада. Для дорослих і дітей. - К. : ФОП Стебеляк, 2009. - 176с.
• Архетипи. Гумор та сатира. - К. : ФОП Стебеляк, 2009. - 408с.
• Шкорярикам гуморески, баєчки - Київ: ФОП Стебеляк, 2010. - 230с.
• Веселі гуморески- Київ: ФОП Стебеляк, 2013. - 320с.
• Сміхологія, видання п'яте доповнен - Київ: ФОП Стебеляк, 2013. - 384с.
• Дорослі гуморески- Київ: ФОП Стебеляк, 2013. - 320с.
•  
• П.П.Глазовий зробив значний внесок і у дитячу літературу. Він автор 8 дитячих книжок:
• “Пушок і Дружок” (1957)
• “Старі друзі” (1959), написані в співавторстві з Ф. Маківчуком,
• “Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника” (1958) — у співавторстві з Б. Чалим,
• “Іванець-Бігунець” (1963),
• “Як сторінка, то й картинка” (1964),
• “Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу” (1965),
• “Перченя” (1966),
• “Про Пончика,Батончика та Білого Слоника. Славний воїн Печериця” (2013)
• “Про Сергійка-нежалійка та клоуна Бобу. Іванець-бігунець.” (2014)
• “Всі пригоди Перченятка” (2014)
• “Пригоди Барвінка та Ромашки” (2014)

Степан Олійник
(3.04.1908 - 11.01.1982)

• Творчість
• Друкуватися почав з 1926 року. Автор:
•  
• «Мої земляки» (1947);
• «Наші знайомі» (1948);
• «Ознаки весни» (1950);
• «Гумор і сатира», «Як ми скажем — так і буде» (1951);
• «Ровесники», «Сер Макітра» (1952);
• «З щирим серцем, а про декого з перцем» (1953);
• «Дорога дама» (1954);
• «Який Сава — така й слава» (1955);
• «Здоровенькі були» (1958);
• Ой ти, Галю! (1960);
• «Карась-середняк» (1961);
• «П’яні вовки» (1962);
• «Дозвольте запевнить» (1963);
• «Добрий день вам, добрі люди» (1966);
• «Дозасідався…» (1968);
• «Батьки і діти», «Здоровше з гумором живеться» (1970);
• «Готов почати все спочатку» (1974);
• «В ім’я добра — супроти зла» (1977);
• «Де Іван?» (1982);
• збірки автобіографічних оповідань «З книги життя» (1964); творів у 4-х томах (1978). Опублікував понад ста поетичних фейлетонів.
• 
  

Відзнаки

Лауреат Сталінської премії (1950; за збірку віршів «Наші знайомі», 1948). Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» і медалями

Андрій Крижанівський
(2.01.1936 - 29.11.1989) 

 Він жив та творив у радянські часи. Його майже не знали, його не було видно за спинами офіційних українських майстрів гумору – Павла Глазового, Степана Олійника та інших. Проте насправді Андрій Крижанівський був гумористом масштабу Михайла Жванецького.

 Він народився 2 січня 1936 року в Харкові в родині поета й літературознавця Степана Крижанівського. В 1959 році закінчив факультет журналістики Київського університету. 1983 року закінчив Вищі літературні курси в Літературному інституті імені О. М. Горького.А

Автор гумористичних книжок: «Лідер опозиції» (1968); «Крижана усмішка» (1972); «Бабця з Копенгагена» (1974); «Гномо сапіенс» (1977); «Хто спалив Карфаген?» (1980); «Телефонна пригода» (1980); «Стрибок з Парнасу» (1982); «Інтерв’ю з колоритним дідом» (1983); «Концерт для скрепки з реєстром» (1985