Хустка: історія та значення в обрядах, традиціях...

Сьогодні, 7 грудня, в нашій державі святкують 

День української хустки.

З історії української хустки

За часів Київської Русі жінки використовували як головний убір убруси — рушники білого кольору, часто прикрашені вишивкою, укладені навколо підубрусника (невеликої м’якої шапочки, що збирала та прикривала волосся). Убрус зав’язували або підколювали під підборіддям. Його краї покривали плечі жінки. У теплу пору року убрус могли закріпити обручем, а в холоди надівали поверх нього хутряну шапку. Особливо цінним вважали убрус із шовкового оксамиту, який передавали з покоління в покоління.

З часом на місце убрусу прийшов очіпок, на який зверху надівали намітку (серпанок чи перемітку). За розповідями іноземців, ще у XVI–XVII століттях традиційним головним убором жінки Подніпров’я була біла бавовняна хустка. Іноді її прикрашали геометричним орнаментом, вишитим різнокольоровими нитками, шовком, золотом чи сріблом. З XVIII століття в моду ввійшли хустки з яскравим квітковим орнаментом (часто на чорному фоні), запозичені з півдня — Молдови, Болгарії, Туреччини.

                                                              На Великдень і Різдво носили яскраві багаті хустки, у будні дні — стримані, простіші. Молодиць вабили яскраві кольори, а старші жінки завжди одягалися більш стримано.

  Хустка могла багато розповісти про матеріальний статок жінки та її родини, адже була досить дорогим атрибутом. Ще століття тому ціна святкової хустки була не менше, аніж половина місячного прибутку господаря-середняка.Як зазначає відома в Україні та світі дослідниця старовинних українських традицій Галина Лозко, старовинні хустки виготовляли майстерно, особливо ретельно виплітали китиці чи «пацьорки». На Миколаївщині їх називали «бахрома». Ці хустки дорого коштували, адже були справжніми шедеврами. Були навіть шовкові хустки з шовковими китицями. Якщо хустку купували без китиць, то їх виготовляли самі (так було в Єланці).

Обрядове значення хустки

Крім побутового, дівоча хустка в Україні має ще й обрядове значення. Так, при сватанні дівчина перев’язує руку парубкові на знак згоди бути його дружиною. У народній пісні про це співається:

 

Ой, маю я одну хустку та їй нема року,

А то буде миленькому на осінь до боку…

 

В часи козаччини був добрий звичай у наших дівчат: коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, як символ вірности в коханні. В Тараса Шевченка читаємо:

 Дарувала шиту шовком хустину,

Щоб згадував на чужині…

 На випадок, коли козака спіткає смерть в дорозі, чи він згине в бою, хустка від дівчини виконує важливу роль; нею вкривають обличчя козака, “щоб хижі птахи очей не довбали, козацької крови не випивали…” У пісні про це співається:

 Дай же, дівчино, хустину,

Може в бою де загину –

Накриють очі темної ночі,

Легше в могилі спочину …

 Якщо козака ховали з військовими почестями, то тіло його клали в домовину, накривали червоною китайкою, а вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною –

Ведуть коня вороного,

Розбиті копита…

А на ньому сіделечко

Хустиною вкрите.

 Так про цей звичай писав Тарас Шевченко у своїй поемі “Хустина”.

 Колір

 Вишиті хустки в Україні завжди були білого кольору. Ця особливість звертала увагу чужинців, що мандрували по Україні. Навіть така “персона грата”, як член шведського посольства, що в 1657-му році їздив до гетьмана Богдана Хмельницького, у своїх спогадах записав, що бачив скрізь тільки “білі хустки з бавовни”

Архаїчний і національний характер української хустки, як думає більшість дослідників, полягає саме в білому кольорі. Барвисті хустки, що тепер стали модними на півдні України, запозичені від південних словя’н – болгарів, сербів. А ці в свою чергу перейняли той звичай від турків.  Ще з давніх часів хустка була не просто класичним національним аксесуаром, незамінною частиною гардеробу кожної дівчини та жінки, мала практичне застосування, захищаючи від холоду; але й функціонувала як знак та символ ідентичності, приналежності до грандіозної культурної спадщини.

 

Незважаючи на те, що ми живемо у 21-столітті, традиційна українська хустка все ще залишається невід’ємним аксесуаром модниць.