Ярослав Мудрий

Ярослав Володимирович (роки правління 1015-1054) – видатний державний діяч, Великий князь Київської Русі та відомий воєначальник. Завдяки багатьом реформам та досягненням, які мали колосальний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий.

Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році поставив правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що князь Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя. У 1014 році Ярослав підняв повстання проти свого батька за київський престол. Після смерті Володимира Великого у 1015 році протягом декількох років боровся за титул князя з братами і в підсумку переміг.

Ярослав Володимирович зійшов на київський престол у 1019 році після чотирирічної війни зі своїм братом київським князем Святополком Окаянним. Того ж року він був змушений поступитись частиною володінь полоцькому князю Брячиславу Ізяславичу, якого призначив намісником у Києві, а сам правив із Новгорода. У 1023 році на володіння Ярослава напав його зведений брат тмутараканський князь Мстислав, котрий заволодів Черніговом і змусив Ярослава поділити землі по Дніпру.

По смерті Мстислава у 1036 році Ярослав, остерігаючись боротьби за київський престол, захопив Псковське князівство, володіння свого молодшого брата Судислава, а його самого заточив у тюрму у Пскові, де той пробув 23 роки. Лише позбувшись конкурентів, Ярослав наважився переїхати з усім двором до Києва, де того ж року розбив печенігів.

У наступні роки Ярослав вів успішні війни проти литовських та фінських племен, здійснив невдалий похід у Візантію, проте зумів укріпити кордони своїх володінь, заклавши міста Ярославль (нині – росія), Ярославль (нині – Ярослав, Польща), Корсунь, Гюргів (нині – Біла Церква), Новгород-Сіверський.

Проводячи активну міжнародну політику, для всіх своїх дітей Ярослав влаштував шлюби з членами королівських сімей різних європейських країн, за що його назвали «тестем Європи». Завдяки цим шлюбам Київська Русь зміцнила своє політичне становище в Європі. У 1042 році його син Ізяслав одружився на Гертруді, дочці польського короля Казимира, який взяв за дружину сестру Ярослава Марію; через три роки Єлисавета Ярославна вийшла заміж за норвезького князя конунга Ґаральда Сміливого, у 1046 році Анастасія Ярославна – за угорського короля Андраша I, а в 1051 році Анна Ярославна коронувалась на французький престол як дружина короля Генріха I Капета.

Ставши великим князем, Ярослав звів усі закони держави до єдиної цілісної системи – «Руської Правди». У цих законах він виявив чоловіколюбність та милосердя, замінивши прийняті раніше тілесні покарання і страту на грошові штрафи та інші легші кари.

Князь Ярослав Мудрий дбав про розвиток культури народів Київської Русі. За його правління у великих містах держави відкривалися школи, створювалися місця, де переписувалися книги.