Бібліотека - філія №5 Черкаська міська ЦБС

  Микола Данилович Ханенко народився близько 1690 р. і залишив своє ім'я в українській культурі як автор двох діаріушів: малого й великого. Малий діаріуш він написав, бувши канцеляристом генеральної канцелярії, тобто цей документ писався таки з державного завдання. Великий же його діаріуш має приватний характер. Звався він «Партикулярний журнал, чи для пам'яті щоденна записка", а вівся з 9 листопада 1719 р. по 29 січня 1754 р. з перервами. Вчився Микола Ханенко в Київській академії, принаймні в 1709 р. був у класі поетики, але вже наступного року вступив на військову службу і в 1711 р. брав участь у Прутській кампанії. По тому став канцеляристом, із 1717 р., при гетьмані Іванові Скоропадському, з 1721 р. — старший канцелярист. Після смерті гетьмана посланий Павлом Полуботком до Петра І з петицією про російські утиски в Україні і пробув там рік. їздив разом з козацькою старшиною та П. Полуботком у Петербург, був заарештований і просидів рік у казематах, кілька разів його ка...

  Олексій Волков народився 1965 року у м.Тернополі. Лікар хірург за фахом. Літературною діяльністю займається зі студентських років. Друкується від 2000 року в жанрі гостросюжетного роману, детективу. Переможець найпрестижніших літературних конкурсів — «Золотий Бабай» (2002p.), «Коронація слова» (2005р.), дипломант конкурсу «Гранд-Коронація» (2010, 2015 p.p.), володар першої в Україні спеціальної відзнаки «Золотий Пістоль» за внесок у розвиток гостросюжетної літератури. Найвідоміші романи Олексія Волкова: «Виконавець», «День відбуття», «Амністія для хакера», «Слід на воді», «Емісар», «Мертві квіти», «Вовчий місяць». «Гра у три руки» — дванадцята книжка, була замислена як психологічний роман, де уперше головна героїня — жінка. Та як висловлюється сам автор — «я не можу написати не детектив». Герої книжок Волкова «неголівудського» типу. Це люди з натовпу, з якими читач мимоволі ототожнює себе. Втім, б'ються вони завжди до останнього, а кохають щиро. Тому перемагаю...

  Про книгу «Східний синдром» Юлії Ілюхи  Вони ніколи не зустрілися б, якби не війна на Донбасі. Гарячий вересень 2014-го звів разом адвоката-невдаху Васю, айтішника Макса та росіянку Таню, що втекла від чоловіка-садиста. У кожного — власна історія болючих втрат, яка штовхнула їх у бліндажі: Вася втікає в АТО від сварок із дружиною, Макс прагне помститися за вбиту наречену, а Таня мріє розпочати нове життя. Дружба, любов, ненависть — етапи одного шляху, який їм доведеться пройти. І жоден із них не уявляє, чим цей шлях скінчиться. У цій книжці немає батальних сцен і кривавих подробиць. Це оповідь не про героїв, а про звичайних людей, які повернулися з війни тілом, не повернувшись душею. Письменниця н ародилася 5 січня 1982 року в                                         селі  Гонтів   Яр  Харківської області. Закінчила Харківську державну академію культури, де ...

Шведський письменник Фредрік Бакман — зірка серед любителів сентиментальної літератури, адже його історії вміють зачепити за живе. Фільм «Брітт-Марі була тут» — екранізація одного з його романів. В житті Брітт-Марі все йде за чітким планом: вона зразкова домогосподарка та любляча дружина ось уже понад 40 років, найменші зміни в розпорядку дня збивають її з пантелику. Та все змінюється, коли вона дізнається про зраду чоловіка і вирішує поїхати з міста, щоб знайти роботу. Героїня на власному прикладі доводить, що ніколи не пізно почати все спочатку.   В романі «Фелікс Австрія» Софія Андрухович майстерно передає атмосферу Станіславова початку XX століття: аристократичні розваги, галицька говірка, вуличні ринки та ароматні страви, приготовані головною героїнею Стефою. Фільм  «Віддана» , знятий за цієї книгою, не поступається їй колоритністю. Це історія про двох жінок, які заплуталися у власних стосунках і намагаються зрозуміти, хто вони одна одній: подруги, сестри чи господиня та ...

  Ніна Фіалко   – відома українська письменниця. Народилася у с. Косенівка Черкаської області. Спеціальність техніка-технолога здобула у Кам’янець-Подільському технікумі харчової промисловості. Літературною діяльністю Ніна Іванівна почала займатися після виходу на заслужений відпочинок. Спочатку видавці не наважувалися вкладати гроші у «розкрутку пенсіонерки». Лише після того, як жінка власним коштом надрукувала перші три романи, видавництво «НК – Богдан» запропонувало їй співпрацю. Наразі Ніна Фіалко є автором 10 романів, 5 збірок повістей і оповідань, та 1 літературно-історичного альманаху про рідне село. У кожного автора в житті траплялись різні цікаві події, які могли вплинути на його творчість. До того ж у кожного з них в особистій колекції є збірки віршів, великі або маленькі твори, знамениті та не дуже. А тому перед тим, як почати читати книжки, варто дізнатися біографію або автобіографію письменника, побачити його фотографії. Ці книги є в нашій бібліотеці обов'язк...

  Яскрава і затишна, романтична і журлива, щедра і мінлива. Осінь. Невичерпне джерело поетичного натхнення. Певне, у доробку кожного поета знайдеться хоч один вірш про цю неповторну пору. Сьогодні у поетичній добірці – вірші з присмаком яблук, різнобарв’ям айстр та жоржин, ошатністю дерев, шурхотом опалого листя та стукотом дощу. Ділюся з вами улюбленими віршами від майстрів слова. Хай осінь буде натхненною! Осінній вогонь В повітрі павутиння прозоро зависа, Летить тонке, задумливо і легко. А осені вогонь горить і не згаса І відліта кудись, немов лелека. Легенько обліта кульбабкою земля, І золоті дими струмують від оселі. А листя кружеля, а листя кружеля, Неначе малюки на каруселі. Летить кудись печаль, зника в густій імлі, Крилом змахнувши легко на прощання. І ніг моїх уже не втримати землі, Бо, може, це моя печаль остання. (Надія Кир’ян) Осінь — у барвистому намисті. Як циганка — з бубоном в руці. Поцілунок — чистий і вогнистий на моїй зоставила щоці. Не забуду: вчора в бубон бил...

Коли  як не восени пити запашну каву і шоколад? А до них неодмінно підійдуть теплі історії від молодої української письменниці. Це історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів. Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятка, на дні яких і збереглися ці історії. Ч...