Бібліотека - філія №5 Черкаська міська ЦБС

Василь Шкляр — один із найвідоміших, читаних і «містичних» сучасних письменників, «батько українського бестселера».  Кожен його роман стає хітом, збурюючи широкий розголос серед читацьких кіл. Свого часу знаменитий «Залишенець» («Чорний Ворон») викликав такий шквал дискусій, зокрема й політичних, що вийшов далеко за межі літературного явища.  У цьому романі Василь Шкляр чи не вперше в нашій лі тературі назвав речі своїми іменами стосовно російсько-української війни у ХХ столітті. ⠀"Читацький попит на «Чорного Ворона» не вгасає, хоч книжка продається уже декілька років. Роман читали на Майдані, читають його на війні. Деякі хлопці ще під час Революції гідності брали собі позивні за псевдонімами героїв «Чорного Ворона»." - стверджує автор. Василь Шкляр - автор багатьох книжок прози, зокрема романів «Тінь сови», «Ностальгія», «Ключ», «Елементал», «Кров кажана», «Чорний Ворон (Залишенець)», «Маруся», «Чорне Сонце»,"Характерник", "Треба спитати у Бога" .Володар...

Володимир Рутківський заслужив свою популярність, вона не впала йому до ніг. Життя цього письменника є прикладом постійного долання несприятливих обставин. Народився він 18 квітня трагічного 1937 року у сім’ї вчителів. Уже цей перший запис біографії не спонукає до лірики. У характері письменника переплелися польський гонор батька та козацька міць матері. Вищу освіту Рутківський отримував спочатку в Одеському інституті харчової холодильної промисловості, а через два роки перевівся до Одеського політеху, працював на Одеському суперфосфатному, проте незабаром зрозумів, що справжнє його покликання – література. Починав Володимир Рутківський як поет. Але згодом вирішив писати для дітей. Наївно вірив, що тут свободи буде більше .Перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив! І лише 2007 року книгу видали повністю і вона здобула популярність. Популярність в Україні Рутківський отримав після 70 років – коли в...

П рилуцький Олександр Іванович народився   14 березня   1962   року в селі   Івахни   Монастирищенського району   на   Черкащині . Закінчив місцеву школу, працював художнім керівником в Івахнівському Будинку культури. 1983  року, після закінчення  Черкаської школи туризму , мандрував Черкащиною, долав перевали Чіпер-Каравай, Чіпер-Карачаєв та Джалпакол на Кавказі. 1995  року повністю втратив зір, але закінчив факультет української філології  Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького . За підтримки рідних і друзів створив приватне видавництво «Відлуння» (нині — «ІнтролігаТОР»), де працює його директором та видає у світ книги .   У 2021 році автор видає нову книгу «Джура отамана Дахна» в якій зібрано фантастичні та фентезійні історії для дітей середнього шкільного віку, які знайомлять читача з реальними історичними подіями та видатними постатями. В книзі також представлені авторські казки такі як Ойв...

      Я все життя збираю людські долі   А. Дімаров Патріарх української прози і духовний батько «шістдесятників», Анатолій Дімаров – улюбленець газетярів.  Він приправляє свої інтерв’ю спеціями гумору і уникає захмарного пафосу, навіть оповідаючи драматичні події, свідком яких був. Але то не від легковажності. Навряд чи хто звинуватив би у легковажності автора, який 40 років тому наважився підступитись до теми голодомору і примусової колективізації. В останні роки він створив кілька пронизливих, трагічних за звучанням оповідань, зокрема, «Самосуд», що увійшов до щойно виданої «Українським письменником» книги Дімарова «Божа кара». Збірка ця містить дуже різні за настроєм твори, але всіх їх об’єднує оповідальна інтонація, відсутність нав’язливих дидактичних оцінок і виваженість кожної фрази. А відтак – лаконічність. Найулюбленішим жанром письменника в роки творчої зрілості стали «історії»: сільські, містечкові, міські — започатковані збіркою «Зінське щеня» (1...

  ( 1907-1941) Життя Миколи Петровича Трублаїні - дивовижна одіссея романтика, закоханого в Арктику, невтомного мандрівника, глибокого знавця дитячої душі. Микола Трублаїні (Микола Петрович Трублаєвський) – журналіст, письменник, педагог і мандрівник. Народився на Вінниччині. Батько його був лісорубом, а мати – сільською вчителькою. У 1915 р. Микола вступає до Немирівської гімназії, але не довчився там – тікає на фронт (ішла Перша світова війна). Однак намір не вдався: хлопчик зірвався з підніжки вагона й сильно пошкодив ногу. У сімнадцять років юнак починає співпрацювати з вінницькою міською газетою, пише про життя на селі, і його посилають на Всеукраїнські курси журналістики у Харків, тодішню столицю України. Коли розпочалася Друга світова війна, Микола Трублаїні стає військовим кореспондентом. 4 жовтня 1941 р. машина з журналістами потрапила під ворожий вогонь. Поховано письменника біля залізничного насипу у братській могилі поблизу міста Ровеньки  на Донбасі. Оповіданн...

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять, За скоєний гріх розіп’ята живцем, Прип’ята до неба, щоб вічності випить, Щоб вмити від бруду змарніле лице? Регочуть іони малиновим дзвоном, Вбиваючи блиск нерозкритих очей, Ридає вночі божевільна мадонна, Приймаючи з лона холодних дітей В бездонність ночей. І тихо ступає життя у полин, І лине Чорнобильський дзвін. Понад 100 працівників Чорнобильської атомної електростанції України, місця найстрашнішої у світі техногенної катастрофи 1986 року, в період окупації були безвихідно заблоковані на об'єкті. Вони не покидали ЧАЕС відтоді, як станцію в перший день вторгнення захопили російські війська. Ще 200 українських охоронців, які відповідали за безпеку на момент вторгнення, також залишалися  в пастці. Фактично, після того, як 36 років тому вибухнув реактор № 4, інші його реактори продовжували працювати ще багато років, а ціле місто - Славутич - було збудовано для розміщення працівників. Нині на об'єкті все ще працює близьк...